Амитабха

Амитабха
(Санскр.) - будда в міфології махаяни і ваджраяни, уособлення "невимірного світла". У текстах хинаяни про нього немає згадок. Культ його виник в Індії в перші століття н. е. А. - творець і владика раю Сукхавати, в к-ром можуть відроджуватися все страждають й увірували в могутність А. живі істоти. У ваджраяне А.
(санскр.) - будда в міфології махаяни і ваджраяни, уособлення "невимірного світла". У текстах хинаяни про нього немає згадок. Культ його виник в Індії в перші століття н. е. А. - творець і владика раю Сукхавати, в к-ром можуть відроджуватися все страждають й увірували в могутність А. живі істоти. У ваджраяне А. - один з про дхьяни-будд (див. Панча-татхагата). З ним асоціюються: країна світу - Захід, колір - червоний, тварина - павич, одне з 5 почуттів - смак, елемент - вогонь. Еманація А. - бодхисаттва Авалокитешвара, земне втілення - Будда Шак'ямуні, а на думку послідовників гелугпа - також і панічно-лама. Символ А. - жебрак будд. монах з Патри, його жіноче відповідність (праджня) - Пандаравасіні. Зазвичай А. зображується сидячим на троні у вигляді павича в позі споглядання з чернечого чашею для збору милостині в руках. Його культ розвинений в Японії (див. Амідаїзм), Тибеті, Монголії, Бурятії. - Н. Л. Жуковська

Буддизм. Словник. - М.: Республіка. Н. Л. Жуковська, В. І. Корнєв. 1992.