Буддизм в Таїланді

Буддизм в Таїланді
Представники разл. шкіл буддизму влаштувалися на тер. суч. Таїланду задовго до її заселення тайськими народами. Місцева будд. традиція пов'язує поширення буддизму з місіонерами царя Ашоки. Археологич. розкопки свідчать про появу тут будд. громад у 2 ст. н. е. , Коли була створена величезна ступа в Након - патом.
Представники разл. шкіл буддизму влаштувалися на тер. суч. Таїланду задовго до її заселення тайськими народами. Місцева будд. традиція пов'язує поширення буддизму з місіонерами царя Ашоки. Археологич. розкопки свідчать про появу тут будд. громад у 2 ст. н. е. , Коли була створена величезна ступа в Након - патом. З 7 в. починається переселення тайських народів з тер. Півд. Китаю. Кхмерские царі використовували тай в якості найманців, надаючи їм землі в долинах р. Мінам. У 11-12 вв. виникають великі воєн. поселення тай: Чіангсен, Саванкалок, Пітсанулок, сукха-тай та ін., що стали згодом столицями тайських гос-в. Волею долі тайські народи опинилися в центрі історичного. подій Індокитаю, вступивши в контакти з представниками разл. будд. шкіл махаяни, тхеравади, сарвастівади, к-які влаштувалися на Суматрі, Яві, Ланці, п-ові Малакка, в Паганской і Камбоджі імперіях, в гос-вах Пегу, Двараваті і ін. В 13 ст. з'явилися перші тайські гос-ва, з них Сукхотай (13-14 ст.) стає одним з найбільших реліг. центрів Південно-Сх. Азії. Культура Сукхотая представляла собою синтез багатьох культур: через Наган і Двараваті тай сприйняли будд. концепції толку тхеравади; у монов запозичили іконографію; у кхмерів - мистецтво зодчества і епос "Рамаяна". В результаті такого синтезу в Сукхотаї склалася нова школа будд.зодчества і зобразить. мистецтва, к-раю стала домінуючою на всій території Таїланду. У 1350 з'явилося тайське гос-во Аютия (Сіам), а з сер. 15 в. в ньому був встановлений культ діва-раджі ( "бога-царя") - індо - будд. культ брахманізму, шиваизма, вишнуизма і тантризма, що склався в Камбоджі. На практиці це означало перенесення індо-будд. космологіч. і космографіч. уявлень в сферу адміністративних і станових відносин, поєднання потужності і сили "бога-царя" з вічним моральним законом - дхармой. У корол. декреті 1740 підкреслювалося, що "тільки король - найвищий на землі, він подібний до бога. Він може змусити велику людину підкоритися маленькому, і навпаки. Наказ короля подібний небесному сокири. Якщо їм вдарити по деревах або горах, останні не вистоять і будуть знищені". У 1767 Аютия була захоплена і зруйнована бірманцями, а після вигнання останніх до влади прийшла Бангкокська династія Чакрі (з 1782 до наст. Вр.), При якій буддизм толку тхеравади став держ. релігією. Будд. монастирі стали головними ін-тами в сільських районах, в них накопичувалися багатства, вони були найчастіше єдності. місцем, де селяни могли отримати освіту, мед. допомога, притулок для людей похилого віку. Тому корол. будинок приділяв багато уваги питанням управління, контролю і реорганізації сангхи в національному масштабі. При Рамі iII (правил в 1824-1851) контроль за сангхой став здійснюватися за допомогою іспитів, що проводилися 1 раз на 3 роки. Рама IV (правив в 1851-1868) розділив сангху на 2 секти: Маханікай і Тхаммаютнікай; для поїв. характерно суворе дотримання монаш. способу життя. До кін. 19 в. концепція "бога-царя" була замінена на концепцію освіченого монарха - захисника і покровителя сангхи.У 1902 був оприлюднений декрет про створення адм. системи сангхи, тотожною держ. системі. У 1941 реліг. освіта була відокремлена від світської системи освіти. У наст. вр. управління сангхой ділиться на адміністрацію провінції, району та Тамбоне. Тамбоне складається з 10 - 20 сіл і включає мінімум 5 монастирів. Ок. 50 тис. Сіл зведені в 5100 Тамбоне. Найдрібнішої адм. одиницею є монастир, яких брало в країні більше 32 тис. Відповідальність за монастир несе настоятель, який призначається будд. комітетом району або провінції. Провинц. комітет відповідає за стан буддизму в провінції, його пропаганду, організовує товариств. роботи по будівництву і ремонту Монастир. будівель. При кожному монастирі є реліг. рада, до складу к-якого входять старші монахи, представники сільської еліти, в їх числі багаті меценати. При такій системі реліг. активістами виявляються не тільки 400 тис. членів сангхи, але і сотні тисяч шановних громадян країни. Провідну роль у підготовці кадрів відіграють будд. університети Махамакут і Маха Чулалонгкор, розташовані в Бангкоку. Там же знаходиться штаб-квартира міжнародної орг-ції "Всесвітнє братство буддистів" (ВББ). У країні функціонують 2 великі орг-ції: Асоціація буддистів Таїланду і Асоціація молодих буддистів, в к-які входять будд. організації держ. , Товариств, і приват. підприємств і установ, навчальних закладів, військових підрозділів. Ці асоціації та їх численні філії займаються пропагандою буддизму через ТБ, радіо, друк, організовують семінари, фестивалі, свята, конкурси і т. Д. В кін. 70-х рр. з'явилися нові будд. т-ва в ун-тах і вузах, що ставлять за мету оновлення буддизму. Нове идеологич. напрямок буддизму має історич.перспективу і, найімовірніше, стане політичним - В. І. Корнєв

Буддизм. Словник. - М.: Республіка. Н. Л. Жуковська, В. І. Корнєв. 1992.