Карпенко-Карий Іван Карпович

Карпенко-Карий Іван Карпович
Карпенко-Карий (псевдонім; справжнє прізвище Тобілевич) Іван Карпович [17 (29). 9. 1845 с. Арсенівка, нині Кіровоградської області, - 2 (15). 9. 1907 році, Берлін], український драматург, актор, театральний діяч, один з основоположників реалістичного народного театру на Україні. Народився в сім'ї керівника поміщицьким маєтком.
Карпенко-Карий (псевдонім; справжнє прізвище Тобілевич) Іван Карпович [17 (29). 9. 1845 с. Арсенівка, нині Кіровоградської області, - 2 (15). 9. 1907 році, Берлін], український драматург, актор, театральний діяч, один з основоположників реалістичного народного театру на Україні. Народився в сім'ї керівника поміщицьким маєтком. Понад 20 років служив чиновником в канцеляріях. З 1863 брав участь в аматорських спектаклях, пізніше, з 1883, в трупах М. П. Старицького, М. Л. Кропивницького і свого брата М. К. Садовського. Брав участь в нелегальних гуртках, був звільнений в 1883 зі служби як політично неблагонадійний. У 1884-87 політичний засланець (Новочеркаськ). Повернувшись до Києва, К. -К. разом з П. К. Саксаганським в 1890 організував трупу, що отримала назву "Товариство російсько-українських артистів". Грав ролі в п'єсах власного соч. : Пузир ( "Хазяїн"), Іван ( "Безталанна"), Шмигельський ( "Сава Чалий"), Терешка Сурма ( "Суєта"), а також в п'єсах Т. Г. Шевченка, М. П. Старицького, І. П . Котляревського.

Світогляд К. -К. формувалося в умовах суспільного життя 60-70-х рр. під впливом Т. Г. Шевченка і російських революційних демократів. К. -К. почав друкуватися в середині 70-х рр. як театральний критик. Перше оповідання "Новобранець" (1883) малює важке положення селян.П'єси К. -К. складають класичну спадщину української драматургії. Автор драм "Бурлака" (написана 1883 опублікована 1895), "Наймичка" (1885, опублікована 1887), "Безталанна" (1886), трагедії "Сава Чалий" (1899). Соціальні сатиричні комедії "Мартин Боруля" (1886, опублікована 1891), "Господар" (1900, опублікована 1902), "Суєта" (1903, опублікована 1905) - вершина критичного реалізму в українській дореволюційній драматургії. У них відбилося загострення класових протиріч всередині українського суспільства 2-ої половини 19 ст. , Зростання сільської буржуазії. К. -К. створив галерею образів, що розкривають глибокі соціальні конфлікти його часу. Драматургію К. -К. відрізняють широта життєвих спостережень, багатство драматичних ситуацій, динамічність дії, барвиста мова. Деякі твори К. -К. екранізовані ( "Наймичка", "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Суєта"). Похований К. -К. на хуторі Надія біля с. Кардашова Кіровоградської обл.


Соч. : Твори, т. 1√6, Хар. - К., 1929-1931; Твори, т. 1-3, К., 1960-61.


Літ. : Рильський М., Гордiсть ykpaïнмькоï драматургiï, в збірці: Наша кровна справа. К., 1959; Стеценко Л., I. Карпенко-Карий (I. К. Тобiлевіч). Життя i творча дiяльнicть, К., 1957; Icторiя украïнськоï лiтератури, т. 1, К., 1959; Скрипник I., Iван Карпенко-Карий (Iван Карпович Тобiлевіч). Лiтературній портрет, К., 1960.

В. І. Мазне.

Велика радянська енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. 1969-1978.