Кочин Микола Іванович

Кочин Микола Іванович
Кочин Микола Іванович [р. 2 (15). 7. 1902, село Гремячая Поляна, нині Дальнеконстантіновского району Горьковської області], російський радянський письменник. Член КПРС з 1940. Народився в селянській родині. У перші післяреволюційні роки працював в Комітеті бідноти, був сількором газети "Біднота". Після закінчення Нижегородського педагогічного інституту (1924) був учителем.
Кочин Микола Іванович [р. 2 (15). 7. 1902, село Гремячая Поляна, нині Дальнеконстантіновского району Горьковської області], російський радянський письменник. Член КПРС з 1940. Народився в селянській родині. У перші післяреволюційні роки працював в Комітеті бідноти, був сількором газети "Біднота". Після закінчення Нижегородського педагогічного інституту (1924) був учителем. Друкуватися почав в 1925. Значним творам радянської літератури про життя селянства напередодні колективізації став роман К. "Дівки" (книги 1≈2, 1928≈31). Роман "Хлопці" (1934), повість "Записки сількора" (1929, окреме видання 1930), автобіографічна повість "Юність" (1937) розкривають життя радянського села на різних історичних етапах. К. належать також книга "Кулібін" (2-я редакція 1940) і роман "Нижегородський Укіс" (1970), який зображає життя студентства перших післяреволюційних років. К. ≈ автор ряду нарисово-публіцистичних книг ( "Почин Починок", 1931, "Село в дні війни", 1942, і ін.). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.


═ Літ. : Єлісєєв А., Письменники-горьковчане, Г., 1959; Єгоров А., Про творчість Миколи Кочина, "Волга", 1967, № 7; Кузьмичов І. К., Микола Кочин. Нарис творчості, Г., 1972 (бібл.); Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 2, Л., 1964.

Велика радянська енциклопедія.- М.: Радянська енциклопедія. 1969-1978.