Кравчинський Сергій Михайлович

Кравчинський Сергій Михайлович
Кравчинський (псевдонім ≈ С. Степняк) Сергій Михайлович [1 (13). 7. 1851 році, село Новий Стародуб, нині Петрівського району Кіровоградської області УРСР, ≈ 11 (23). 12. 1895 Лондон], російський революціонер-народник, письменник. Народився в сім'ї військового лікаря. У 1870 закінчив Михайлівське артилерійське училище в Петербурзі, в 1871≈73 навчався в Лісовому інституті.
Кравчинський (псевдонім ≈ С. Степняк) Сергій Михайлович [1 (13). 7. 1851 році, село Новий Стародуб, нині Петрівського району Кіровоградської області УРСР, ≈ 11 (23). 12. 1895 Лондон], російський революціонер-народник, письменник. Народився в сім'ї військового лікаря. У 1870 закінчив Михайлівське артилерійське училище в Петербурзі, в 1871≈73 навчався в Лісовому інституті. Революційну пропаганду почав в 1870 серед слухачів артистичного училища і робітників. З 1872 член суспільства чайковцев. Восени +1873 ходив "в народ", вів пропаганду серед селян Тверської і Тульської губернії. Незабаром був заарештований, біг і перейшов на нелегальне становище. В кінці 1874 емігрував. Влітку 1875 брав участь в Герцеговінскім повстанні, співпрацював в газеті "Працівник" (Женева) бакуністського напрямки. Політичні погляди К. були розпливчасті: він поділяв анархістські погляди М. А. Бакуніна, потім співчував політичним поглядам П. Л. Лаврова. У пропагандистських казках ≈ "Казка про копійку" (1874), "Мудріца Наумівна" (1875), про яку схвально відгукнулися І. С. Тургенєв і Г. І. Успенський, "З вогню та в полум'я! ..." (1876) і ін. К. популяризував ідеї соціалізму, розповідав про К. Маркса, закликав до бунту. За участь в 1877 в збройному повстанні в італійській провінції Беневенто арештований, амністований у грудні 1878.З травня 1878 нелегально жив в Петербурзі, був членом "Землі і волі", влаштовував друкарню, редагував перший номер журналу "3емля і воля". 4 серпня 1878 убив шефа жандармів Н. В. Мезенцова. В кінці +1878 зник за кордон. Жив в Швейцарії, Італії, з 1884 в Лондоні (де загинув, потрапивши під поїзд).

═ З початку 80-х рр. приєднався до народовольців (див. "Народна воля"), розходячись з деякими членами її багатьма суттєвими питань. У 90-х рр. заперечував терор як метод політичної боротьби. Заснував в Лондоні в 1891 "Фонд Вільної Російської Преси", який випускав заборонені твори В. Г. Короленка, В. В. Берви-Флеровского і самого К. ≈ "Закордонне агітація" (1892) і "Чого нам потрібно і початок кінця" (2 видання, 1892), останню статтю цитував В. І. Ленін ( "Політична боротьба і політиканство", "Іскра", № 26, 1902). Організував в Лондоні англійське "Товариство друзів російської свободи" (1890), редагував його орган ≈ журнал "Free Russia" (v. 1≈3, 1890≈92). Виступав з лекціями і доповідями про Росію. За кордоном К. написав і видав багато книг про Росію і головним чином про російських революціонерів: художні та публіцистичні нариси ≈ "Підпільна Росія" (1881, рос. Пер. Автора 1893), "Росія під владою царів" (т. 1≈2 , 1885, рос. пер. 1964), "цар-колода і цар-чапля" (т. 1≈2, 1895, рос. пер. 1921); романи ≈ "Андрій Кожухов» (1889, рос. пер. 1898), "штундистами Павло Руденко" (1894). Творчості К. притаманні романтичне ставлення до дійсності, емоційність, революційний пафос. К. був у дружніх стосунках з Ф. Енгельсом (з 1884). Е. Маркс-Евелінг, Г. В. Плехановим, В. Морісом, Б. Шоу, О. Уайльдом, Г. Брандесом. Дж. Кеннаном, Е. Войнич. Неабияка і чарівна особистість К., його своєрідний талант відображені в багатьох мемуарах (Н.А. Морозова, П. А. Кропоткіна, В. І. Засулич, Б. Шоу, Г. Брандеса), в романах Е. Золя ( "Жерміналь"), Е. Войнич ( "Овід"), в "Відплату" А . А. Блоку.

═ Твори К. вплинули на громадську думку Західної Європи і США, вперше ознайомивши його з справжнім характером російського революційного руху. Нелегально проникаючи в Росію, книги К. сприяли вихованню декількох поколінь російських революціонерів.


═ Соч. : Собр. соч ... т. 1≈7, П., 1917≈19; Соч. , Т. 1≈2, М., 1958.


═ Літ. : Засулич В., Статті про російську літературу, М., 1960; Дейч Л., С. М. Кравчинський-Степняк, П., 1919; Таратута Е. А., Е. Л. Войнич, 2 видавництва. , М., 1964; її ж, Русский один Енгельса. Розповідь про інтернаціональні зв'язки російського революціонера-народника С. М. Степняка-Кравчинського, М., 1970; Маєвська Т. П., Слово і подвиг. Життя і творчість С. М. Степняка-Кравчинського, К., 1968.

═ Е. А. Таратута.

Велика радянська енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. 1969-1978.