Судзукі (sUZUKI) Дайсецу Тейтаро

Судзукі (sUZUKI) Дайсецу Тейтаро
(1870-1966). Видатний яп. буддолог. Наст. ім'я С. - Тейтаро, Дайсецу - його псевдонім. У 1892 закінчив філологіч. фак-т Токійського університету. Пройшов навчання буддизму в монастирі дзенской школи Риндзай-сю. Довгий час жив в США і Європі, читав лекції з буддизму в Колумбійському, Гарвардському та багато інших.
(1870-1966). Видатний яп. буддолог. Наст. ім'я С. - Тейтаро, Дайсецу - його псевдонім. У 1892 закінчив філологіч. фак-т Токійського університету. Пройшов навчання буддизму в монастирі дзенской школи Риндзай-сю. Довгий час жив в США і Європі, читав лекції з буддизму в Колумбійському, Гарвардському та багато інших. ін. ун-тах і коледжах. У 1909 -1920 викладав в ун-ті Гакусюїн і в Токійському императ. ун-ті. З 1921 в теч. 20 років викладав в унте Отани, де отримав звання професора. У 1949 був нагороджений медаллю за діяльність в області культури і став членом Японської Академії. У 1954 отримав премію Асахі за активну пропаганду яп. культури за кордоном. Ряд робіт С. присвячений загальним проблемам буддизму махаяни, формуванню религ. практики і навчання буддизму в Китаї. Особливу увагу С. приділяв проблемам адаптації явищ дальневост. культури до інших традицій, що різко відрізняється від них. Заслуга С. полягає в тому, що він запропонував зап. читачеві свою інтерпретацію реліг. -філос. , Етичні. і естетичний. вчення однієї з найбільш влият. шкіл кит. і яп. буддизму - чань (дзен). Завдяки С. і його дослідженням в зап. країнах було отримано достатньо цілісне уявлення про основні принципи теорії і практики чань-буддизму. У роботах С. зазначалося місце цієї школи в буддизмі махаяни і в ін. Дальневост. навчаннях, в далекосхідної культури в цілому.Його праці відіграли значить. роль в процесі зближення культур Сходу і Заходу. Осн. соч. :

Outlines of Mahavana Buddhism. L., 1907; The Training of Zen Buddhist Monk. Kyoto, 1934; Mannual of Zen Buddhism. L. - N. Y., 1935; Studies in Zen. N. Y. 1955.


Буддизм. Словник. - М.: Республіка. Н. Л. Жуковська, В. І. Корнєв. 1992.