Байляньше

Байляньше
(Товариство Білого Лотоса), пізніше - банляньцзун або баіляньцзяо (Школа Білого Лотоса; Вчення Білого Лотоса) - первонач. один з напрямків кит. буддизму, створене в 402 відомим кит. ченцем Хуейюань (334-416). У центрі його вчення - віра в можливість відродження після смерті в раю будди Амітабхи (кит.
(Товариство Білого Лотоса), пізніше - банляньцзун або баіляньцзяо (Школа Білого Лотоса; Вчення Білого Лотоса) - первонач. один з напрямків кит. буддизму, створене в 402 відомим кит. ченцем Хуейюань (334-416). У центрі його вчення - віра в можливість відродження після смерті в раю будди Амітабхи (кит. Амітофо) - "чистій землі" (Цзінту). Виникла в 7 - 8 ст. школа "чистої землі", к-раю поглинула Б., розглядала на цій підставі Хуейюань як свого першого патріарха. Традиція Б. відновлюється в 12 в. як один із напрямів школи Цзінту завдяки діяльності ченця Маоцзіюаня. Пізніше цент. культ Б. _ шанування Амітабхи доповнюється вірою в скор. до пришестя будди maйтреі і пронизує есхатологіч. мотивами. Цьому сприяло і проникнення в ідеологію Б. маніхейських доктрин. В результаті в 13-16 ст. Б. перетворювався і одну з народних сект, неодноразово забороняли династіями Юань (1279-1368), Мін (1368 - 1644) і Цин (1644 1911). Есхатологіч. концепції Б. часто виступали в ролі ідеології селянських повстань і антіправітельств. рухів Китаю періоду пізнього середньовіччя. - Є. А. Торчин

Буддизм. Словник. - М.: Республіка. Н. Л. Жуковська, В. І. Корнєв. 1992.