Буддизм в середній Азії

Буддизм в середній Азії
Як повідомляють пор. -століття. кит. , Арабські, перські та інші автори, до затвердження на території суч. Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану і півдня Казахстану ісламу (8-9 ст.) Був широко поширений буддизм. Ці дані отримали незаперечну підтвердження, коли в 20-і рр. 20 в. в даному регіоні розгорнулися археологич.
Як повідомляють пор. -століття. кит. , Арабські, перські та інші автори, до затвердження на території суч. Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану і півдня Казахстану ісламу (8-9 ст.) Був широко поширений буддизм. Ці дані отримали незаперечну підтвердження, коли в 20-і рр. 20 в. в даному регіоні розгорнулися археологич. вишукування. Уже перша велика археологич. експедиція сов. вчених в Пор. Азію в 1926-1928 відкрила на півдні Узбекистану, в районі м Термез, два великих будд. пам'ятника і знайшла фрагменти будд. скульптур. Незабаром, в 30 - поч. 40-х рр. , Були виявлені ще одна будд. споруда на півдні Узбекистану і три - на півночі Кіргізсгана. Після Великої Отеч. війни відкриття будд. споруд в Пор. Азії тривали. В результаті багаторічних робіт сов. дослідників зараз таких пам'яток відомо більше 25. Це - будд. монастирі, храми, святилища, ступи і інші споруди, що відносяться до 2 - 10 ст. н. е. Вивчення цих пам'ятників і часто лаконічних і розпливчастих свідчень письмових джерел дозволяє виявити загальну картину історії Б. в С. А. Матеріали, к-римі нині мають вчені, говорять про те, що широке поширення Б. в С. А. почалося в перші століття н. е. , В період входження значить. частини цього регіону (в першу чергу півд. земель) до складу могуществ. Кушанською держави, за часів свого розквіту (2-3 ст.) Охоплювала території суч. Афганістану, сов. республік Пор. Азії, Пакистану, Сівши. Індії і, ймовірно, нинішнього Синьцзяна (КНР) і створила сприятливу обстановку для діяльності тут будд. проповідників і створення будд. громад. У кушанскую епоху (1-4 вв.) І в період раннього середньовіччя (5 - 10 ст.) Доля буддизму в різних історико-кудьтурних областях Пор. Азії складалася по-різному. У Бактрії (в середні віки - Тохарістан), області, яка займала північ суч. Афганістану і півд. райони Таджикистану і Узбекистану, буддизм співіснував з дінастійний культом кушан і стародавніми місцевими віруваннями зороастрійського, авестійського або маздеістського кола. Зберігав він тут свої позиції і пізніше, коли в Тохарістан проникли і зороастризм сасанидского толку, що став держ. релігією Сасанидского Ірану, і маніхейство, і христ-во. Останні будд. монастирі були знищені тут, мабуть, мусульманами в 8-9 ст. За багато століть існування в даному регіоні буддизм утвердився не лише в великих містах і торгових центрах, але проник і в сільські поселення. У стародавній Маргиане (Мервський оазис, південний схід суч. Туркменістану) буддизм співіснував з офіц. релігією Сасанідів - зороастризмом і загинув разом з Сасанідський гос-вом при завоюванні його у пн. підлога. 7 ст. арабами. Проник ж буддизм в Мерв швидше за все з Бактрії - Тохарістана. Звідти ж буддизм поширився і в цент. область Середньоазіатського межиріччя - Согд. За словами кит. монаха-буддиста, що здійснював ок. 630 н. е. разом зі знаменитим прочанином Сюаньцзаном подорож через Пор. Азію до святинь Індії, буддизм в Согде був в той час в занепаді: два будд. храму в його столиці - Самарканді стояли в запустінні, без ченців, а якщо хто-л.приходив туди на поклоніння, то місцеві жітелі- "вогнепоклонники" (мабуть, зороастрійці) проганяли його геть. Судячи з цього та ін. Повідомленнями пор. -століття. авторів, буддизм в Согде раніше існував, проте більш конкретно про буддизм в Согде Кушанском період судити поки важко через незначності фактич. даних. Все в. -вост. областях Пор. Азії - в долинах Фергани і р. Чу (північ Киргизстану) відомі шість будд. будівель 7-10 ст. , Від. знахідки будд. статуеток, інших зображень і написів. Все це дозволяє говорити про поширення тут буддизму в ранньому середньовіччі. Він співіснував з зороастрійськими культами, язичницькими віруваннями тюркських племен, христ-вом і, можливо, манихейством. Коли і яким шляхом проник буддизм до Фергани і Чуйська долина - поки не ясно: його сюди могли занести буддисти з Індії (через Бактрию-Тохарістан і Согд або через Синьцзян), і буддисти-согдійці або тохарістанци, і буддисти Синьцзяна або китайці. Свідоцтва пор. -століття. авторів і знайдені в Пор. Азії будд. тексти і написи говорять про те, що у 2-8 ст. цей регіон був важливим центром буддизму на одному з гл. шляхів поширення цієї релігії з Індії в Цент. Азію і на Далекий Схід, куди проникали і середньоазіатські проповідники, перекладачі та коментатори будд. творів, а також і вироблені не в Індії, а саме в середньоазіатських областях типи будд. храмів з обхідними коридорами навколо Целле-святилища, зображення Будди в оточенні язиків полум'я і ін. В домусульманская Пор. Азії набули поширення різні будд. течії і школи: махасангхиков, Вайбхашики, сарвастивадинов. Будд. громади припинили своє існування в Согде, мабуть, до початку 7 ст. , Можливо внаслідок посилення впливу Сасанидского Ірану, а в ін.областях - по мірі становлення там ісламу: в Мерві в 7 в. , В Тохарістаном і Фергані в 8 - 9 ст. , В долині р. Чу в 8-10 ст. В епоху розвиненого і пізнього середньовіччя коротк. появи в Пор. Азії і в Казахстані буддизму пов'язані з отд. купцями і, можливо, проповідниками з Тибету, Сіньцзяну і Індії і з вторгненнями з Цент. Азії кочових племен - монголів, калмиків та ін. - Б. Я. Стависький

Буддизм. Словник. - М.: Республіка. Н. Л. Жуковська, В. І. Корнєв. 1992.