Коан

Коан
(Яп., кит. - Гун'ань) - одна з двох важн. практик в дзен-буддизмі, яка допомагає досягти "пробудження" (саторі). Порівнюючи. в кит. яз. цим терміном позначався офіц. документ в судовій практиці, але з сер. 8 ст. їм стали позначати історії з життя чаньских патріархів, к-які вчитель пропонував учневі як интеллек.
(яп., кит. - Гун'ань) - одна з двох важн. практик в дзен-буддизмі, яка допомагає досягти "пробудження" (саторі). Порівнюючи. в кит. яз. цим терміном позначався офіц. документ в судовій практиці, але з сер. 8 ст. їм стали позначати історії з життя чаньских патріархів, к-які вчитель пропонував учневі як интеллек. завдання. Як правило, К. містять елемент парадоксальності, і вирішити його рац. способом неможливо. Він повинен повністю заволодіти свідомістю учня, витіснивши інші думки, і тоді після граничного ментального напруги настає раптовий "прорив" і сенс К. стає зрозумілим. Мн. К. вважалися нормативними і передавалися з покоління в покоління. Два наиб. знаменитих збірника К. були складені в 11 - 13 ст. : "Уменьгуань" ( "Застава без воріт") і "Біяньлу" ( "Записки у бірюзовою скелі"). Ці збірники використовувалися і яп. наставниками. Напрямок Риндзай-сю віддавало К. перевагу перед сидячою медитацією: учням пропонувалося вирішувати по черзі один К. за іншим. Навпаки, в школі Сото-сю учневі пропонувався лише один К. на все життя, а більш важливою вважалася практика медитації. - А. М. Кабанов

Буддизм. Словник. - М.: Республіка. Н. Л. Жуковська, В. І. Корнєв. 1992.