Щербатской Федір Іполитович

Щербатской Федір Іполитович
(1866 1942) - Видатний російський буддолог, учень І. П. Мінаєва, С. Ф. Ольденбурга, Г. Бюллер і Г. Якобі. У 1900 -1940 Щ. вів курси санскриту, пали і тиб. мов в Петербурзькому, пізніше - Ленінградському ун-ті. З 1918 - академік, в 1928-1930-директор Ін-ту будд. культури. З 1904 Щ. опублікував кілька критичних.
(1866 1942) - видатний російський буддолог, учень І. П. Мінаєва, С. Ф. Ольденбурга, Г. Бюллер і Г. Якобі. У 1900 -1940 Щ. вів курси санскриту, пали і тиб. мов в Петербурзькому, пізніше - Ленінградському ун-ті. З 1918 - академік, в 1928-1930-директор Ін-ту будд. культури. З 1904 Щ. опублікував кілька критичних. видань стародавніх текстів, перекладів і досліджень в серії "Бібліотека Буддіка". Він є також автором таких найбільших монографій з індо-будд. філософії, як "Теорія пізнання і логіка за вченням пізніших буддистів" в 2-х ч. (1903-1909), до-раю в істотно переробленому вигляді (під назвою "Буддійська логіка") вийшла в світ вдруге на англ. мовою (1930- 1932), "Центральна концепція буддизму та значення терміна" дхарма "(Лондон, 1923)," Концепція буддійської нірвани "(Л., 1927). В своїх працях Щ. вдалося спростувати європоцентристські концепції зап. буддологов, уявити буддизм системою діалектичних навчань, понятійно-термінологічний апарат яких брало зазнав значних змін за півтори тисячі років інд. історії, показати паралельність шляхів розвитку зап. і сх. філософій. Щ. створив обгрунтовану періодизацію інд. буддизму, кожна з приблизно рівних (по 500 років ) епох догрого заканчи алась радикальними змінами віросповідних і доктринально - умоглядних структур реліг. - філос. системи, а також перетолкований осн.принципів і вихідних аксіом, що містяться в будд. канонах. В. П. Андросов


Буддизм. Словник. - М.: Республіка. Н. Л. Жуковська, В. І. Корнєв. 1992.